(ВС/КАС у справі справа №818/1117/16 від 19 лютого 2019 р.)
Відтак, контролюючий орган не має повноважень надсилати платнику податків другу податкову вимогу, зокрема, якщо в інтегрованій картці платника податків у зв'язку з поданням Товариством уточнюючих декларацій з орендної плати з юридичних осіб та декларацій з земельного податку рахувалась заборгованість з земельного податку, що не можна вважати перериванням податкового боргу, навіть за умов, що з одного виду податку (орендна плата з юридичних осіб) заборгованість погашена, а з іншого (земельний податок з юридичних осіб) виникла.Податкова вимога в розумінні пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України це - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.Відтак підсумовуючи викладене вище, безперервність податкового боргу обумовлює відсутність правових підстав у податкового органу для відкликання першої податкової вимоги та додаткового надсилання другої вимоги.